КУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал. Кульгати (у 1-2 знач.). Вона мала звихнену ногу і ходячи куляла (Коб., І, 1956, 485).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 392.