КУЛЬТУ́РНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до культурництва. Говорив Суворий.. Він розкривав перед аудиторією минуле культурницьких і культурних процесів, по ниточці розкладав течії (Досв., Вибр., 1959, 385); Уряд і польська шляхта цілком слушно вбачали навіть у невинній культурницькій роботі серед українського населення загрозу своєму безроздільному пануванню, оскільки вона підігрівала національні почуття і визвольні прагнення народу (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 396.