КУЛЬТПРО́П, а, ч., розм. Той, хто відає справами агітації та пропаганди і культурно-освітньою роботою (в організації, установі тощо). І ось я, культпроп окружкому, чи, як тоді звалося, завполітос, зустрівся з чорнооким юнаком, моїм ровесником (Донч., VI, 1957, 610).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 394.