КУЛЬТИВУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. культивува́ти 2, 3. Він обіцяв показати інтересні досліди над щепленням рослин і культивуванням різноманітних тварин (Смолич, І, 1958, 77); Культивування цієї [церковнослов’янської] для східних слов’ян XIV— XV ст. вже цілком штучної, препарованої мови вимагало такого довголітнього навчання і такої суворої, по-своєму досконалої школи, якої вже не могло бути в країні (Пит. походж. укр. мови, 1956, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 394.