КУЛЬОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до ку́ля1 1. Сферичне дзеркало являє собою старанно відполіровану поверхню кульового сегмента (Курс фізики, III, 1956, 270).
2. Який має у своїй будові кулі (див. ку́ля1 2), діє за їх допомогою. Сировиною для порошкової металургії, або металокераміки, є металевий порошок. Існує кілька способів його одержання. Найпростіший — це розмел крихкого металу в кульових млинах (Наука.., 2, 1963, 14).
3. Прикм. до ку́ля1 3. Ухопив [замполіт] гвинтівку в бійця, який перев’язував кульову рану на руці (Ле, Право.., 1957, 122); Будинки.. з попсованою штукатуркою, в деяких шибках кульові дірочки (Бурл., М. Гонта, 1959, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 393.