Про УКРЛІТ.ORG

кульбаба

КУЛЬБА́БА, и, ж. Трав’яниста рослина родини складноцвітих, стебло якої виділяє молочний сік, а пухнасте насіння розноситься вітром. Зелений острів заквітчався рясними жовтими квітками кульбаби, неначе хто посіяв по траві зорі (Н.-Лев., II, 1956, 129); Обабіч степової дороги вітер оббивав пухнасті голівки кульбаби, розкидав невагоме насіння, мов білий лебединий пух (Руд., Вітер.., 1958, 412); На війні найзлісніший ворог той, що личкується в одежу свого супротивника. Отак і кульбабавсе в ній схоже на кок-сагизі корінь, і листя, і цвіт, і насіння (Вол., Сади.., 1950, 137); // Квітка цієї рослини. Одцвілись кульбаби у гаю, Облітають, мов пороша біла (Нех., Чудесний сад, 1962, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 392.

кульба́ба — трав’яниста рослина родини складноцвітих, стебло якої виділяє молочний сік, а пухнасте насіння розноситься вітром; також квітка цієї рослини; квіти і листя рослини здавна наділяють магічни­ми властивостями; сумішшю терто­го кореня кульбаби з медом лікува­ли екзему, соком рослини — гри­бок; настоєм квітів або кореня кульбаби лікували ревматизм.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 319.

вгору