КУКІ́БЛИВИЙ, а, е, діал. Бережливий, дбайливий. Я похвалила кукібливу і працьовиту мою гостю, що.. так повела господарство (Барв., Опов.., 1902, 426).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 387.

Кукібливий, а, е. = Кукібний. Я похвалила кукібливу і працьовиту мою гостю, що… так повела господарство. Г. Барв. 426.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 320.