КУКУРІ́КУ́, виг. Звуконаслідування, що означає крик півня; // у знач. присудка. Довго, довго дивувались [русалки ] На її уроду... Треті півні: кукуріку! — Шелеснули в воду (Шевч., І, 1951, 6); Злітає з сідала котра [курка], або оце доріжкою йде, зупиниться, витягне шию і, неначе півник який молоденький: кукуріку! (Тесл., З книги життя, 1949, 80); // у знач. ім. Протягли своє «ку-ку-рі-ку!» горлаті півні… (Мирний, І, 1954, 318); Найдовше він імітував півня, і його «кукуріку» переможно лунало з карети (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка,1958, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 388.