КУ́КАННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. ку́кати 1. Невеличка полонина.. вітала їх таємничим куканням зозулі в гущавині (Фр., III, 1950, 16); В лісі роздавалося кукання зозулі (Галан, Гори.., 1956, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 387.