КУ́ЗОВ, а, ч. Частина автомашини, автобуса тощо, признач. для перевезення людей або вантажу. За кілька хвилин вантажники навантажили машину, посідали самі в кузов, і машина швидко рушила (Сміл., Сашко, 1957, 128); Кузов автомобіля потрібний для розміщення вантажу чи пасажирів, він прикріплюється безпосередньо до рами (Автомоб., 1957, 6); Кузов, сидіння та інші металеві частини [туристичних автобусів] повністю замінено конструкціями з склопласту (Ком. Укр., 6, 1960, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 386.