КУЗИ́НКА, и, ж., заст., зах. Те саме, що кузи́на. Купували для неї ляльки й цяцьки і тітки й дядини, і дядьки й натітники, і усякі кузинки і дарували їй на іменини (Н.-Лев., IV, 1956, 228); Дора, кузинка моя, познайомилась з Манею і вже разів кілька відвідувала її (Коб., III, 1956, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 386.