КУДКУДА́КАТИ, кудкуда́че і кудкуда́кає, недок. Видавати звуки «кудкудак» (про курку). Чіпка слухає [казочку] — й дума: «І чого отой дід з бабою плаче? чого тая курочка кудкудаче?..» (Мирний, II, 1954, 47); Кудкудакали кури, шукаючи гнізд, щоб знестися… (Гончар, III, 1959, 318).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 384.

Кудкудакати, дачу, чеш, гл. Кудахкать. Хто хоче — сокоче, а хто хоче — кудкудаче. Ном. № 4959.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 319.