КУВІ́КНУТИ, не, док. Однокр. до куві́кати. Десь скотина ревнула, порося кувікнуло (Мирний, III, 1954, 314).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 383.