КУВА́ННЯЧКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до кува́ння². — Ой, не жаль мені тої [тієї] калини.., Тільки жаль мені та куваннячка, Раннього вставаннячка (Укр.. лір. пісні, 1958, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 382.