КУВА́КАТИ, аю, аєш, недок., розм., рідко. Плакати, кричати (про немовля). Хлоп’ятко Простягає рученятка Та кувака істихенька (Манж., Тв., 1955, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 382.

Кувакати, каю, єш, гл. Кричать (о грудномъ ребенкѣ). Дитина кувака. Мнж. 45.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 318.