Про УКРЛІТ.ORG

кубок

КУ́БОК, бка, ч.

1. Великий келих; чара. Юпитер, все допивши з кубка, Погладив свій рукою чуб (Котл., І, 1952, 69); Кубок огнистого вина відразу освіжив його (Фр., VI, 1951, 102); Бульба добивав посудсулії, пляшки.., карбовані срібні кубки і турецькі чарки (Довж., І, 1958, 220); * Образно. Яке це щастя — в радощах земних Трудів і днів спивати кубок повний! (Рильський, І, 1956, 89).

2. Ваза з коштовного матеріалу, що її вручають як приз переможцям спортивних змагань. Тривають змагання на кубок СРСР з футбола (Рад. Укр., 27 .VI 11 1959, 4); Всюди знаки спортивної слави Ольги Аніканової — .. великі і маленькі медалі, статуетки, кубки (Собко, П’єси, 1958, 319).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 382.

Кубок, бка, м.

1) Кубокъ. Медом частували з золотого кубка. Мет. Що з тих кубків, як повні сліз? Ном. № 1436.

2) — на по́рох. Пороховница для храненія мелкаго пороху, употребляемаго для подсыпки на полку ружья. Шух. І. 231. Ум. Кубочок. Стоїть вода у кубочку, — коли хоч, напийся. Макс. Ой десь же ти, козаченьку, з кубочка вмивався. Чуб. V. 62.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 317.

вгору