КУ́БАХ, а, ч.

1. діал. Ямка для садіння городньої культури. Ти кубахи роби, а я капусту садитиму (Сл. Гр.).

2. рідко. Викопане коріння рослини, дерева разом із землею. Поле було нерівне, зрите мінами й снарядами, але він бачив на ньому прив’яле бадилля й викопані кубахи (Кучер, Чорноморці, 1948, 157); — Давайте пересадимо її [топольку] поближче до нас! — запропонувала Ксеня.— Серед літа не прийметься,— зауважив Славчук.— А ми з землею перенесем, з усім кубахом (Голов., Тополя.., 1965, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 381.

Кубах, ха, м. Лунка, круглая ямка въ землѣ, сдѣланная для посадки капусты, картофеля и пр. Ти кубахи роби, а я капусту садитиму. Екатер. г. Когда картофель выростетъ, то кубахом называется кустъ картофеля, собственно его корни съ картофелинами въ землѣ. Піди викопай три кубахи картоплі. Екатер. г. Кубахи ростуть. Г. Барв. 535.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 317.