КРІ́СЛО, а, с.
1. Різновид широкого, переважно м’якого стільця, з бильцями та зручною спинкою; фотель. Хшановський лежав в кріслі, задравши.. ноги на спинку стільця (Н.-Лев., II, 1956, 57); Я падаю в крісло, закриваю очі долонею… (Коцюб., І, 1955, 418); Маленький, жвавий Чиж раптом пірнув у глибоке крісло і немов заховався у ньому (Сміл., Сад, 1952, 150).
2. рідко. Те саме, що стіле́ць. Целя.. попідливала свої квітки, позмітала пил із столика, з пари крісел (Фр., II, 1950, 290); Посередині кімнати лежали два крісла.., прикриті стягненою зі столу скатертю (Кобр., Вибр., 1954, 147).
3. тільки мн., заст. Місця в партері театру. В театрі в проходах між кріслами вона не ходила, а бігала й ніби пурхала (Н.-Лев., IV, 1956, 230); Катя й Оленька оглядали ложі обох ярусів, крісла (Ільч., Серце жде, 1939, 226).
4. з означ., перен. Про високу адміністративну посаду. Ніхто сторонній не сказав би, що людина ця.. чекає міністерського крісла (Ю. Янов., І, 1954, 126); — Чим ви гарантовані, що коли-небудь не вирине десь отака потвора та не засяде в президентське крісло, як засів свого часу Гітлер? — Не вийде,— категорично заперечив Черниш.— Народи порозумнішали (Гончар, III, 1959, 420).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 358.