КРІС, а, ч., зах. Рушниця. В чересі кріс, в руках топір. Буяє легінь тобою (Пісні та романси.., II, 1956, 66); Ось блищить мій кріс,— ціль добра (Фр., X, 1954, 45); Дівчина стоїть із крісом На посту (Павл., Пальм, віть, 1962, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 358.

Кріс, кре́са, м. мн. Креси́. Ружье (кремневое). Шух. 1. 229. У нас справа швидка: з креса та в груди. Федьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 309.