КРІПИ́ТИСЯ, плю́ся, пишся; мн. крі́пляться; недок.
1. Твердо, стійко триматися; виявляти витримку в чомусь. Та, наче явір вглиб, у корінь втятий, Я ще державсь, кріпився (Фр., XIII, 1954, 29); Пишу сьогодні коротенько: як не кріплюся, а тягне до ліжка (Коцюб., III, 1956, 392); Коли вийшли на дорогу, уповноважений.. звернувся до Романа.— Кріпися, козаче, отаманом будеш (Панч, II, 1956, 410).
2. спец. Пас. до кріпи́ти 1-3, 5. Кронштейн лінзи фотоелемента кріпиться гайками на двох стояках (Пересувні кінопр., 1959, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 357.