КРІП, кро́пу, ч. Однорічна городня рослина родини зонтичних, що її використовують як ароматичну приправу для страв, а також для соління огірків і помідорів. У казармах подали бурлакам на вечерю куліш з одним кропом без сала (Н.-Лев., II, 1956, 101); Зелений кріп вихапувався з-поміж повзучих огірків (Фр., IV, 1950, 201); У нас там, на городах, пахне кропом У сизі ранки (Рильський, III, 1961, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 356.