КРІ́ВЛЯ1, і, ж., діал. Покрівля. В кінці верхнього бульвару біліє стара каплиця з берізками на крівлі (Тудор, Вибр., 1949, 253).
КРІ́ВЛЯ2, і, ж., діал. Кров (у 1 знач.). Обкипіло серденько Гарячою крівлею (Укр.. лір. пісні, 1958, 377); Чавун і свинець пронизували з шкваром ряди, крушили кістки, обляпували крівлею живих (Стар., Облога.., 1961, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 356.