КРЯЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, недок., діал.

1. Працювати, не розгинаючи спини.

2. Дбати, турбуватися про когось. Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив [скривдив] (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 379.

Кряжити, жу, жи́ш, гл.

1) Усердно работать, не разгибая спины.

2) Заботиться, радѣть. Лежень лежить, а над ним Бог кряжить. Ном. № 1682. Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив. Канев. у. За ним кряжили, значить жаліли, що наче він справний, щоб не рощитать його. Верхнеднѣпр. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 316.