КРЮ́КАТИ, рідко КРУ́КАТИ, ає, недок. Видавати звуки «крю-крю», «кру-кру» (про птахів). Угорі десь крюкають журавлі (Україна.., І, 1960, 76); В очеретах бугай реве. На берестині ворон крюка (Щог., Поезії, 1958, 302); Все теє птаство в степу.. дуже туркотіло, крюкало, щебетало (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 379.

Крюкати, каю, єш, гл.

1) Каркать (о воронахъ); курлыкать (о журавляхъ). Угорі десь крюкають журавлі. Мнж. 114.

2) Квакать (о лягушкахъ). Не крюкайте, рябі жаби, в густім очереті. Мил. 66.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 316.