КРУТІ́ЛЬ, те́лі, ж.
1. Пристрій для сукання мотузків.
2. діал. Вир (у 1 знач.). Хлопець булькнув у крутіль,
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 376.