КРУТІ́ЙСЬКИЙ, а, е.

1. Власт. крутієві, крутіям (у 1 знач.). Передавав [Жержеля] крутійську манеру.. Харлана (Вол., Місячне срібло, 1961, 175); Крутійська вдача.

2. Лицемірний, нечесний, брехливий. Ми всі цілком зневірились у щирість та совість крутійського уряду (Коцюб., III, 1956, 285).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 376.