КРУТІ́ЙСТВО, а, с.

1. Нечесне поводження; шахрайство, ошуканство. За кількох письменних Рябченко розписався, мов за неписьменних. Зінько бачив, що це вже якесь крутійство, але навіщо його зроблено,— спершу не зрозумів (Гр., II, 1963, 377); Тепер же мені,. збридло усяке крутійство і замилювання очей (Л. Укр., V, 1956, 58); // Брехливість, лицемірство. Завжди такий непримиренний до брехні і крутійства, він сам тепер викручується брехнею, наче хлопчак (Вільде, Сестри.., 1958, 549).

2. Ухиляння від прямої відповіді, відкритих дій, учинків. Цей кремезний фермер ставить питання руба і жадає відповіді без крутійства (Кулик, Записки консула, 1958, 206).

3. Навмисне використання дрібниць, формальностей і т. ін. для затягування чи заплутування судових та адміністративних справ із корисливою метою або щоб зняти із себе відповідальність.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 376.