КРУТУВА́ТИЙ, а, е. Досить крутий. Крутуваті.. були ці дядьки-капітани (Гончар, Тронка, 1963, 150); Оця життєрадісність.., оцей дошкульний, часом крутуватий гумор скрашували важку, .. жахливу дійсність (Кучер, Голод, 1961, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 378.