КРУТОЯ́РИЙ, а, е.

1. З глибокими, крутими ярами, балками (про місцевість, рельєф). Крутояре узгір’я.

2. рідко. Із стрімкими схилами (про берег).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 378.

Крутоярий, а, е. Съ глубокими обрывами; овражистый. Повилася з Лубень крутоярих дорога розлога. К. Досв.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 315.