КРУТОБО́КИЙ, а, е.
1. Який має круті схили; майже прямовисний. Сниться їй десь край розкішний, Синє небо, берег пишний, ..І на скелі крутобокій З мур [мурів] кріпких палац високий (Щог., Поезії, 1958, 181); // Стрімкий. Друзі підійшли до балки, спускалися вниз по її крутобоких схилах (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 226).
2. З дуже опуклими боками. Він влаштувався .. на носі крутобокого козацького човна (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 102); На низеньких полицях лисніли бронзою крутобокі пудові гарбузи (Жур., До них іде.., 1952, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 377.