КРУТОБЕРЕ́ГИЙ, а, е. Який має круті береги. Ти, і Украйна, І Дніпро крутоберегий, І надія, брате, Не даєте мені бога О смерті благати (Шевч., II, 1963, 66); Ой уже Сула та крутоберега Свої срібні хвилі в Переяслав не посилає (Мирний, V, 1955, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 377.

Крутоберегий, а, е. Съ крутыми берегами. Дніпро крутоберегий. Шевч. 380.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 315.