Про УКРЛІТ.ORG

круто

КРУ́ТО. Присл. до крути́й. Дорога.. спускалася дуже круто в глибокий вузький яр (Н.-Лев., II, 1956, 309); Фіолетові, круто округлені підтьоки [набряки] під його очима ще глибше втиснулися в обличчя (Стельмах, II, 1962, 183); За Вишгородом Дніпро круто повертав ліворуч (Скл., Святослав, 1959, 63); — З жінками треба круто держатися,— навчав.. Стальський [Рафаловича] (Фр., VII, 1951, 223); Коли він з ким обійшовся круто, то це, щоб у інших острашка була (Мушк., Чорний хліб, 1960, 162); Темніли круто заплетені високі тини (Жур., Звич. турботи, 1960, 41); Саньці приходилось круто з гарматами (Ю. Янов., І, 1958, 165); Хтось щось говорив, хтось лаявся круто (Мирний, IV, 1955, 136); Курчат у перші дні годуємо круто звареними яйцями (Колг. Укр., 9, 1958, 27); Круто пахли високі буйні ромашки (Вас., II, 1959, 370).

КРУ́ТО… Перша частина складних слів, що відповідає слову крути́й у 1 знач., напр.: крутого́рбий, крутода́хий; у 2 знач., напр.: крутобро́вий, крутогру́дий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 377.

Круто нар.

1) Круто. Круто з’їздити сюдою. Круто спускалась гора. Стор.

2) Съ сильнымъ загибомъ. Круто позагинаті роги.

3) Густо. Круто наварила, — і ложкою в куліші не повернеш.

4) Трудно, тяжело.

5) Сильно. Круто їм буде одвічать. О. 1862. VI. 60.

6) Остро (о взглядѣ). Сив сокіл сидить, круто ся дивить. Гол. Ум. Крутенько. Садив крутенько гайдука. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 315.

вгору