КРУТЛИ́ВИЙ, а, е. Дуже, занадто рухливий, метушливий; непосидючий, вертлявий. Він сидів отам, У барвнім колі повнотілих дам, Ланів півсонних, паничів крутливих Та панночок.. примхливих (Рильський, II, 1956, 113); Ще в березні прилетів омелюх, великий, крутливий чорно-сивий птах (Турч., Зорі.., 1950, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 377.