КРУЖІ́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. кружи́ти і кружи́тися. Нікого так я не люблю, як вітра вітровіння.. Він замахнеться раз — рев! свист! кружіння! (Тич., І, 1957, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 371.