Про УКРЛІТ.ORG

кружок

КРУЖО́К, жка́, ч.

1. Зменш. до круг1 2, 3. Семен шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (Коцюб., І, 1955, 41); Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (Стельмах, II, 1962, 104).

2. у знач. присл. кружка́, рідко кружко́м. Те саме, що ко́лом (див. ко́ло1 3). — Сідайте ж бо кружка та й слухайте (Вовчок, І, 1955, 60); Всі сполошилися й оточили діда кружком (Стар., Облога.., 1961, 31); Сон покинув його, і він ходив кружка по кімнаті, шукаючи.. виходу з свого становища (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 298).

3. Верхня частина діжки, бочки тощо, якою накривають їх або придавлюють засолені овочі. Він.. потрапив на діжку з водою, скинув кружок і шубовснув у воду обома руками (Н.-Лев., II, 1956, 270); На.. долівці лежали кружки від кадоба (Коцюб., І, 1955, 39); У невеликій тарі спецій кладуть лише два шари — на дно бочки і зверху під кружки (Колг. Укр., 8, 1956, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 372.

Кружок, жка́, м. Ум. отъ круг.

1) Небольшой кругъ, образованный линіей или расположенными по окружности предметами, людьми. ставати, сідати кружка. Становиться, садиться въ кругъ. Жонаті чоловіки тим часом стали в раді кружка і обрали з між себе отамана. Г. Барв. 138. Сідайте ж бо кружка та й слухайте! МВ. Кружка бігати. Кругомъ бѣгать. Херс. Голова кружка йде. Голова кружится. Г. Барв. 532.

2) = Круг 5. Чуб. VII. 408.

8) — обичаєк. Двадцать штукъ обечаекъ для сить. Вас. 152.

4) Площадь, ограниченная небольшою окружностью. І квіток цвіте без ліку, все кружками, кружками. МВ. Вообще всякій деревянный кружокъ, служащій для различнаго употребленія, напр., вмѣсто тарелки, какъ крышка для различной посуды (напр., кувшиновъ, кадокъ съ квашеной капустой, огурцами, кадокъ съ водой) и пр. Чуб. VII. 386.

6) Кругъ въ мельничной шестернѣ. Мнж. 481. Ум. Круже́чок. Миттю подала на стіл гарячих млинчиків, сала кусочок положила на кружечку. К. ЧР. 242.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 313.

вгору