КРУЖА́ЛКО, а, с. Зменш. до кружа́ло 1. Показуючи на блискуче кружалко, спитав [Петрусь щось] матері (Григ., Вибр., 1959, 130); Уста ворушаться і ворушиться на підборідді руде кружалко.. борідки (Стельмах, І, 1962, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 370.

Кружалко, ка, с.

1) Ум. отъ кружало.

2) Часть гончарнаго круга. См. Круг.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 313.