КРУГОСВІ́ТНІЙ, я, є. Те саме, що навколосві́тній. Оглядає [Тарас] свою хату — не впізнає, ніби після довгої кругосвітньої мандрівки (Вас., Вибр., 1954, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 370.

Кругосвітній, я, є. Всемірный. Дійшовши з прогресом кругосвітньої наукової праці тієї правди… К. ХП. 135.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 313.