КРУГОО́БІГ, у, ч., спец. Процес, що завершується поверненням до вихідного стану й первісної форми. Цей кругообіг, ця закономірність в існуванні життя вразили його в ці хвилини як ніколи (Рибак, Помилка.., 1940, 192); Питання кругообігу азоту в природі.. привертали велику увагу вчених усього світу (Наука.., 9, 1956, 33); Кругообіг речовин; Товарно-грошовий кругообіг; Кругообіг капіталу.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 370.