КРУГОЙДУ́ЧІСТЬ, чості, ж., поет., рідко. Абстр. ім. до кругойду́чий. І розвертається движимо, та страшна. Безмежна й вічна кругойдучість циклу (Бажан, Вибр., 1940, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 370.