КРУГОВИ́Й, а́, е́.
1. Який відбувається, здійснюється по круту, по колу. Круговий рух; На одному возі Іскров.. встановив кулемета, щоб з нього вільно можна було вести круговий обстріл (Бойч., Молодість, 1949, 53); Велику допомогу бомбардувальникам і розвідникам подають установлені на них радіолокатори з індикаторами кругового огляду (Радіолокація.., 1958, 26).
∆ Кругова́ оборо́на — лінія оборони, що утворює коло. Прокіп Журба наказав усім.. відступити під кам’яну брилу.. й тут зайняти кругову оборону (Кучер, Голод, 1961, 134).
◊ Кругова́ пору́ка: а) взаємна відповідальність у певному середовищі, групі тощо. Селяни були зв’язані круговою порукою, тобто відповідали один за одного своїм майном за сплату податків (Іст. СРСР, II, 1957, 211); б) взаємне приховування, взаємний порятунок. [Возний:] Всі грішні, та іще й як! .. І один другого так обманюють, як того треба, і як не верти, а виходить — кругова порука (Котл., II, 1953, 15); Сатиричному зображенню кругової поруки нижчих і вищих інстанцій бюрократично-чиновницького апарату присвячено байку [Гребінки] «Рибалка» (Іст. укр. літ., І, 1954, 182).
2. у знач. ім. кругова́, во́ї, ж., заст. Чарка, з якої по черзі п’ють усі, хто сидить за столом, у крузі. — Правильно каже Юхим.. Сидиш у кругу, так кругову й пий! А хитрувати нічого (Головко, II, 1957, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 369.