КРУГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., діал.
1. неперех. Кружляти. Граки вже кругляли побіля своїх гнізд (Л. Янов., І, 1959, 318).
2. перех. Пити. Нам, братику, не все парубкувать.. І тютюнкову день і ніч в шинку круглять! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 369.