КРУГЛЯ́СТИЙ, а, е. Трохи заокруглений; круглуватий, круглявий. Свіча [річка] бурлить і розбивається о круглясте каміння (Фр., І, 1955, 364); Обличчя у Мишуні було круглясте, як у немовляти (Ю. Янов., II, 1954, 129).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 369.

Круглястий, а, е. Шарообразный. Земля кругляста, як кавун. Ком. І. 6.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 312.