КРУГЛОВИ́ДИЙ, а, е. Який має кругле обличчя. Іван Тупотун був чоловік середніх літ.., рум’яний, кругловидий (Барв., Опов.., 1902, 304); Худенький гостроносий хлопець нашіптував щось.. у саме вухо кругловидій, пишнощокій дівчині (Руд., Вітер.., 1958, 424); * Образно. Ясна світовая зірка — височенько; Гасне кругловидий блідий місяченько (Манж., Тв., 1955, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 368.

Кругловидий, а, е. Круглолицый. Ном. № 13790. Огрядний собі пан, кругловидий, русявий. К. ЧР. 104., Ум. Кругловиденький. Була кругловиденька, ясноока, уста рум’яні, як вишня. МВ. ІІ. 83.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 312.