КРОПИ́В’ЯНИЙ, а. е. Прикм. до кропива́. Примчали [хлопці] до кущів і почали нещадно рубати зелені стебла кропиви.. Кілька разів рубнув [Василь] — так і повалилися голови кропив’яні (Коп., Як вони.., 1961, 51); // Вигот. із кропивових. Затріпотіли в повітрі.. кропив’яні вітрила (Скл., Святослав, 1959, 125); Віра Андріївна поклала папери в кошик поверх старого кропив’яного мішка (Мушк., Чорний хліб, 1960, 99).

◊ Кропи́в’яне сі́м’я, зневажл., заст. — прізвисько чиновників, канцеляристів, які брали хабарі; Кропи́в’яним сі́м’ям заси́пати кого — засипати докорами; вилаяти. До хати вже і не вступають [п’яниці], бо я кропив’яним сім’ям так і засиплю (Барв., Опов.., 1902, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 366.

Кропив’яний, а, е. Крапивный. Грин. III. 93. Кропив’яним сім’ям засипати. Забранить, наговорить много попрековъ. Я було піякам кажу: «Пийте, та його (чоловіка-п’яницю) не заволікайте»! А то ще прийдуть під вікно (кликати). До хати вже і не вступають, бо я кропив’яним сім’ям так і засиплю. Г. Варт. 290.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 310.