КРО́НШНЕП, а, ч. Птах ряду куликоподібних з довгим, загнутим донизу дзьобом. Десь у далечині почувся мелодійний свист кроншнепа (Досв., Вибр., 1959, 409); Над дорогою пролітали дрібні кулики і великі кроншнепи з кривими дзьобами (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 365.