КРОЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до кріль. З кролячого хутра виготовляють коміри, шапки, різний хутряний одяг (Колг. енц., 1,1956, 654); Кроляче м’ясо; // Признач. для розведення та утримання кролів. Кроляча ферма; — Недавно до кролячої клітки заліз тхір: видушив і малечу, і дорослих (Донч., II, 1956, 298);// Пошитий із хутра кроля. Іде моя «Мура» у моїй кожушині.. та в кролячій капелюсі (Вишня, І, 1956, 78); Кроляча шапка; // Такий, як у кроля. Червоні кролячі очі видавали лукаву душу, єхидні заміри (Мирний, III, 1954, 75); Чижик апатично подивився своїми кролячими очима на стурбованого Богиню (Панч, І, 1956, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 365.