КРО́КІВКА, и, ж.
1. Зменш. до кро́ква.
2. розм. З’єднані поперечною жердиною під певним кутом дві дерев’яні планки для вимірювання земельних ділянок.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 364.