КРОВОТЕ́ЧА, і, ж. Витікання крові за межі кровоносних судин. В завзятті бою він не помічав ні болю, ні кровотечі (Довж., І, 1958, 286); Хвора поступила до клініки з небезпечною кровотечею (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 362.