КРОВОПРОЛИ́ТТЯ, я, с. Масове знищення людей; масові вбивства, різня. При бажанні можна вчасно припинити непотрібне кровопролиття (Кочура, Зол. грамота, 1960, 356); Не могло бути спокою.. коли в Німеччині.. зграя злочинців готувалась до нових кровопролить (Рибак, Час.., 1960, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 362.