КРОВОО́БІГ, у, ч., фізл. Рух крові по замкнутій кровоносній системі людини або тварини. Не спить.. Вільям Гарвей, перевіряє кровообіг на хворих (Тулуб, Людолови, II, 1957, 596); Великим колом кровообігу називають шлях крові по артеріях з лівого шлуночка до всіх органів і тканин, а потім по венах до правого пересердя (Заг. догляд за хворими, 1957, 76); * Образно. Сьогодні вперше за двадцять п’ять років вам нема листів..— Порушився кровообіг життя (Довж., І, 1958, 431).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 361.